Макс Кириченко

Липень 30, 2024 Київ 

Про роботу психолога і сепарацію з клієнтом

Така дивна думка прийшла сьогодні, що я як психолог зі своїми клієнтами часто прохожу ті ж сами етапи сепарації, що і з дітьми.
Від повного злиття до повного розділення.
Наприклад, коли мені клієнт говорить: давай поки поставимо зустрічі на паузу. Що в перекладі означає “дякую, але далі я сам”, мені стає якось приємно і сумно одночасно.
Приємно, від того що я розумію, що ми класно попрацювали і він молодець, а сумно від того, що я ніби то втрачаю частинку себе, що вклав в нього і нашу роботу, ну і щось, що теж отримував від наших зустрічей, звісно...
Це дуже схоже на те, що іноді відчуваєш з дітьми, наче радієш їхнім успіхам і що вони ростуть, але і сумуєш, що все менш і менш стаєш їм потрібен.
І ось тобі вже потрібно відділяти свою історію від спільної.
Хоч можливо хтось з фахівців і одразу не робить її спільною.
Щоб потім не відчувати таку сепарацію, не знаю..
Але я вважаю це дуже важливо, можливо найважливіше - наскільки спеціаліст залучений в цей процес..
і зараз мені дуже подобається як це відбувається у мене. І я бачу які це дає результати в роботі... Дуже потужні)
але ж на жаль, і ось такі наслідки теж 🤨 🤨