Макс Кириченко
Січень 12, 2024
Життя - як суцільна брехня
Іноді буває жорстко.
Ми працюємо вже деякий час, але вчора я не витримав і сказав своїй клієнтці, 50+ річній жінці, все як є. Що все її життя була суцільна брехня.
Брехня самій собі про себе.
Як би жорстко це не звучало, але це була правда.
І це було дуже складно, бо всі її захисті механізми стогнали та скріпили так, що напевно чуло все місто)
Весь її досвід всі її копінги били тривогу та намагались захистити той образ, що вона будувала все життя. А я, як той руйнівник, відкривав їй правду, яка як таран пробивала всі її вибудовані стіни…
Що її бажання всім допомогти і забити на себе це не доброта і гарні вчинки, а прихована підсвідома маніпуляція через самопожертву.
Що її показова спокійність це не її сильна риса, а задавлювання емоцій, які потім виходили через інше місце.
Що все її розуміння правильного і неправильного побудоване виключно на хибних ідеях своїх батьків, якими ж вони самі і не слідували
Що бажання все контролювати це не відповідальність, а страх покарання від свого тиранічного батька.
Що вона не робила як краще, а переклала всі свої страхи на своїх дітей і тепер не знає, що з цим робити.
Що вона сама довела себе до всіх хвороб, що має, і тепер потрібно з цим щось робити…
І так далі…
Так, це було жорстко, але необхідно.
Бо поступово руйнуючи ці кордони, ми пробились до тої маленької заляканої дівчинки, що була загнана в самий далекий кут, який тільки можливо. Та сиділа там на самоті, в своїх страхах, потребуючи турботи та любові.
І вона розплакалась...
Вона плакала, але це були сльози очищення. Сльози тої дитячої частини, яку нарешті почули….
На прощання вона запитала мене: чи вистачить їй життя, щоб це все виправити?
А я відповів: що у неї не має вибору. Так, як жила, вона вже жити не зможе, бо знає правду, а буде вона щось робити чи ні вже її вибір, бо її психіка все одно вже змінилась. Самим цим усвідомленням.
І тепер починається її новий довгий і складний процес роботи над собою.
Але це вже буде зовсім інша історія…